Я дуже поважаю свою свекруху, у нас до певного моменту були нормальні відносини. Вона виховала чудового сина, за що я їй і вдячна. Я із задоволенням запрошую її до нас і прислухаюся до її думки.
Вчора вона приїхала після обіду в гості. Я зварила на вечерю борщ, запекла м’ясо з грибами, салат зробила і пиріг спекла. Я покликала її до столу. Я все порційно розклала, і ми сіли за стіл.
Свекруха почала мене нахвалювати, мовляв, прекрасна господиня. Згадала мої коронні страви, які я готую на свята, сказала, що нічого смачнішого не пробувала.
Мене ці компліменти почали напружувати, так як раніше мама чоловіка себе так не вела. Відразу стало ясно – готує мене до якоїсь розмови! Я намагалася посміхатися і не показувати, вже в кінці обмовилася, що не варто так перебільшувати. Мовляв, у вас і у вашої дочки теж виходять справжні кулінарні шедеври.
Потім свекруха приступила ближче до суті. В цьому році ми відзначали всі свята у моїх батьків, з її сімейством не зустрічалися. І ось це її дуже засмутило. Я почала виправдовуватися, адже збиратися великими компаніями в такий непростий час не варто. Краще не ризикувати своїм здоров’ям, сімейні свята нікуди не подінуться.
Вона почала говорити про новорічні свята, які ще не скоро:
– Треба обов’язково всім разом зустрітися у вас дома!
– Подивимось, нічого загадувати, ще декілька місяців до Нового року. Прийде час, вирішимо, де будемо святкувати, і що будемо готувати, – відповіла я.
Вона мене таким поглядом обдарувала, що мені аж погано стало. Я намагалася абстрагуватися, спокійно пила чай і грала з котом.
Ми перекинулися ще кількома фразами, і вона почала збиратися додому. Я їй дала додому пиріг, домашні овочі з дачі батьків і варення. Вона подякувала і поїхала.
Я видихнула, як тільки вона переступила пиріг. Я перший раз відстояла свою позицію, а не пішла у неї на поводу. Тільки мені здається, що вона здаватися не має наміру – буде другий раунд.
Люблять вони у нас відзначати свята на халяву … А мені це набридло!
