Моя історія дуже банальна. Якраз до моєї ситуації ідеально підходить анекдот: «Якось повертається дружина з відрядження, а вдома …». А в моєму випадку, повертається господиня квартири додому, а там повний розгром …
Але почну спочатку. Я не те, щоб дружу зі своєю сусідкою, а більше підтримую з нею добрі сусідські відносини. Іноді ми з нею при зустрічі обговорювали якісь новини, але на цьому наше спілкування закінчувалось.
У той час я жила одна, а моя сусідка разом зі своєю матір’ю. Мати у сусідки дуже сувора, я навіть іноді чула, як вона лаяла свою дочку, за якісь промахи.
Якось я запланувала поїхати у відпустку більше ніж на три тижні. На такий довгий час мені ще не доводилося залишати власне житло, та й квіти потрібно поливати.
Я довго думала, а потім, як я залишу без нагляду квартиру і вирішила попросити свою сусідку про те, щоб вона пригледіла за моїм житлом: вечорами світло час від часу включала, квіти мої кімнатні поливала. Я віддала сусідці додатковий комплект ключів і відправилася на відпочинок.
Коли до кінця відпустки залишалося кілька днів, мені подзвонили з роботи і терміново викликали на роботу, а перервану відпустку обіцяли компенсувати. На той час я уже так добре відпочила, що аж нудно стало, а тому була тільки рада тому, що мені доведеться раніше вийти на роботу.
Приїхала я додому, зайшла в квартиру і ледь не зомліла: в квартирі повний бардак, кругом валяються пляшки порожні, речі мої розкидані, тарілки брудні. У квартирі в той момент нікого не було і на те, що мене обікрали було, якось не дуже було схоже, якщо звичайно злодії тут же не почали відзначати вдалу справу.
Я кинулася до сусідки і почала дзвонити в її двері. Коли вона відкрила, то відразу ж задала питання:
– А чому ти не подзвонила, що повертаєшся?
Тепер ось сиджу і думаю про те, чому я насправді не подзвонила перед своїм поверненням до себе додому? Ось хамка безсовісна! Чому я повинна була попереджати когось перед тим, як повернутися в свою квартиру. Я ж не дозволяла сусідці, щоб вона жила в моїй квартирі, я ж просила її тільки іноді навідуватися.
Пізніше я дізналася, що сусідка в таємниці від матері водила в мій будинок чоловіків і творила там, що хотіла. На моє запитання про те, чому мій одяг розкиданий по всій квартирі, вона відповіла: «Я приміряла кілька твоїх суконь, тобі що шкода?»
Сусідка моя провини своєї не визнає, та ще й образу на мене затаїла. Вона сказала, що якби я попередила її заздалегідь, то вона все б прибрала, а ось про те, що можна було просто не гадити вона навіть не подумала.
Я вирішила, що після цього випадку нікому в житті більше не залишу ключі від свого житла.
