У моєму житті за останній час відбулося багато негативних подій. Все було добре, не так давно ми з чоловіком одружили сина і в якості весільного подарунка вирішили подарувати квартиру, щоб молоді відразу жили у своїй квартирі і не металися по орендованих квартирах. Невісткою своєю я задоволена. Вона завжди мені здавалася такою гарною дівчиною, красивою, працьовитою, доброю і так палко закоханою в мого сина. Всі заздрили тому, що молодята будуть жити в своїй квартирі.
А мені здається, що так і повинно бути. Нічого заважати один одному в нашій квартирі або орендувати житло.
Син з невісткою часто бували у нас в гостях. Ми теж до них ходили. Все було, як завжди: з дому на роботу, після роботи додому, у вихідні на дачу. Пару раз разом з дітьми відпочивали в Єгипті. Допомогли їм купити машину. Тоді я вважала наше життя спокійним, розміреним. Я думала, що так буде завжди, адже у нас не було особливих труднощів. Як я помилялася …
Чоловік мій почав постійно втомлюватися, у нього постійно крутилася голова, його нудило. Неодноразово я намагалася затягнути його до лікаря, але він не хотів, посилаючись на те, що втомився на роботі. Через пару місяців я помітила, що чоловік став ходити якось дивно. Вранці чоловік відчував себе краще, тому не надавав великого значення своєму стану. Якби ми зреагували раніше, можливо, можна було б уникнути цього страшного захворювання.
В один день чоловіка паралізувало і у нього відняло мову. Лікарі діагностували рaк мозку. Так як пухлина виявилася доброякісною, але все ж давила на рухові центри, потрібно було терміново оперувати чоловіка в Німеччині. А коштувало це шалених грошей. Благо, син з невісткою запропонували продати квартиру, яку ми з чоловіком колись їм подарували і тих грошей вистачило на операцію і реабілітацію.
Самі діти переїхали жити в квартиру, яка дісталася невістці зовсім недавно від прабабусі в спадок. Чоловік потрохи йде на поправку. Дякуючи Богу, всі живі, здорові.
