Цей день я запам’ятаю на все своє життя. Це повинен був бути один з найщасливіших днів у моєму житті, а став він найгіршим. Мені виповнилося 35 років. І крім дня народження, ми з чоловіком святкували річницю нашого подружнього життя – 15 років разом. Довгих 15 років! Ми разом пройшли через багато і щоб не сталося завжди були поруч і підтримували один одного. У нас підростає чудовий син і здавалося, що все в житті вдалося. Однак, це лише на перший погляд так …
Мій День народження припав на суботу. Погода за вікном була чудова. Саме тому, ми з чоловіком вирішили організувати пікнік у нас на дачі.
Гостей з’їхалося чимало: і батьки, і рідні, і друзі, і колеги по роботі. Одним словом, маленьке весілля. До цього дійства ми з чоловіком готувалися ще з четверга: позичали столи у сусідів, розкладали намет на випадок дощу, підключали музику. І все було прекрасно. Всі веселилися і відпочивали від душі.
Я, як повноправна господиня свята, не тільки приймала привітання, а й стежила за тим, щоб на столі було всього вдосталь і постійно бігала на кухню: то закусок нарізати, то води принести, то ще чогось.
І ось знову потрібно було щось принести з кухні. Наближаючись до дверей, я почула знайомі голоси. Прислухавшись зрозуміла, що всередині мій чоловік з моєю найкращою подругою. Її слова як ніж мені в серце: «Навіщо ти мені постійно брешеш? Коли, скажи мені, коли ми нарешті зможемо бути разом? Ти мене вже рік обіцянками годуєш. Я чекати більше не буду. Вибирай: або я, або вона. Ще на вечірку цю дурну мене привів. Думаєш мені легко дивитися їй в очі і посміхатися? Думаєш мені легко бачити, як ти обіймаєш її і цілуєш? Ти про мене подумав?»
Спочатку я відмовлялася вірити в почуте. Я була в шоці. Я переконувала себе, що це не він, що це не вона. Однак, їхні голоси мені були до болю знайомими і їх я б нізащо не сплутала з іншими.
Я ніяк не могла прийняти те, що сталося. “Як же так? А як же я? А як же 15 років щасливого, на мій погляд, шлюбу? А як же наш син? Батьки? Як же гості і всі запрошені, які прийшли сьогодні розділити з нами цю радість? »
Потік моїх думок перервав скрип дверей. Вони відкрилися і звідти вийшов мій чоловік, а за ним і моя найкраща подруга.
Побачивши мене Саша побілів. А далі все, як книжка пише. Він почав виправдовуватися, постійно повторював, що я все неправильно зрозуміла і що він зараз все мені пояснить. А що тут можна пояснити? Як можна щось неправильно зрозуміти?
Після почутого моє свято закінчилося. Мою істерику і крики чуло все селище. Я вигнала чоловіка і «подругу» і на прощання ще облила їх брудною водою. Цією водою я мила підлогу на кухні перед приходом гостей і не встигла її вилити.
Гості почали тихо розходитися. Батьків я сама попросила піти. Вони забрали і нашого сина до себе, адже мені потрібно було побути наодинці з собою. У дворі стало тихо і порожньо. Я сиділа і плакала майже всю ніч.
Ось так один з найщасливіших днів у моєму житті перетворився в один з найгірших. Ось так я за один день втратила і чоловіка, і найкращу подругу …
