Я навіть не знаю, що робити. Я постійно допомагала рідним дітям, яких у мене троє. Найстарший є син. Зараз він вже дорослий, у нього є власні діти. Що ж стосується невістки, то вона мені одразу не сподобалася. З цього приводу я вирішила навіть нічого не говорити, так як це його особиста справа. А ось зараз дуже шкодую, що не зробила цього раніше.
Я часто спостерігаю, як вона постійно всім незадоволена. Навіть говорити не хоче. Вітається і тут же проходить, подалі від мене. Мені здається, що це неповага якась. Я весь час терпіла. Але це мені вже дуже надоїло. Ніяких сварок в нас з нею не було, чому вона себе так поводить мені не зрозуміло.
З батьком моїх дітей ми вже давно розлучились. А ось нещодавно я познайомилась з одним цікавим чоловіком. Тут у нас все і почалося. Зустрічаємося з ним буквально кожен день, так як живемо недалеко один від одного. Ця ситуація дуже не подобається моїй невістці.
Потрібно сказати, що я ніколи не відмовляюся посидіти з онуками. Незважаючи на те, що я на пенсії, але продовжую працювати. Частенько мені невістка онуків залишає, а недавно заявила, що я краще б малюками займалася, ніж своє особисте життя налагоджувала. Сміятися їй, бачте, хочеться. У цьому момент мене прорвало, і я їй розповіла, щоб вона за собою стежила і не лізла туди, куди не потрібно. Вона образилася, більше онуків до мене не водить.
Сина ж я турбувати не хочу, тому що він зараз у відрядженні. Цікаво б дізнатися вашу думку, хто має рацію в подібній ситуації? Чи має невістка хоча б якесь право говорити мені такі речі? На мою думку, це просто неповага якась!
