– Я не розумію, навіщо ти народжувала третю дитину, якщо у тебе двоє синів ростуть, як гриби при дорозі, – обурюється мама 36-річної Лілі.
Подібні нотації жінка вислуховує часто на свою адресу. Чому? Тому, що один раз вона попросила маму доглянути за молодшою онукою, так як няня захворіла, а Лілю з чоловіком терміново викликали на роботу.
У них свій бізнес, який приносить хороші гроші, однак часу на все не вистачає, тому доводиться користуватися послугами няні і працювати без вихідних. Старшому синові 14 років, середньому – 12, а молодшій донечці в цьому році виповнилося 5 років.
– Я мамі подзвонила, щоб вона мені допомогла. Це був єдиний раз, я завжди обходилася без неї. Сини росли зі мною, а коли народилася дочка – ми відразу взяли няню. Але тут так склалися обставини, що мені більше ні до кого було звернутися, я сподівалася на диво, – скаржиться Ліля.
Лілія – хороша мама. У її дітей є все необхідне, вони знають, що таке материнське тепло і ласка. Бабуся ось тільки не зразкова у хлопців, Ірина Павлівна ніколи внучат не няньчила, зате дочку свою дорікнути не проти.
У Лілі є брат. У нього четверо дітей від різних шлюбів. І ось саме йому мама допомагає.
– Моєму Віті важко, жінки запаморочили йому голову. Мені доводиться йому допомагати, внучат няньчити, гроші давати. Оксана, невістка моя, дуже відповідальна. Вона на роботу не ходить, щоб діти сиротами не росли, – каже мама Лілі.
Брат Лілі працює в школі, а дружина його сидить вдома. Ірину Павлівну не бентежить, що вони дітей при злиднях плодять. Вона лише до Лілі чіпляється. Бабуся бере активну участь в житті онуків, вони навіть з ночівлею у неї залишаються. А ще вона половину пенсії їм віддає, бо після виплати аліментів у Віті залишаються порожні кишені.
Дочка допомагає мамі, а мама – синові. Невістка на роботу не поспішає, хоча молодшому синові вже 6 років. Річ у тім, що сенcу за копійки працювати немає. Свекруха її в цьому підтримує, мовляв, жінка повинна дітей ростити і будинок тримати в порядку, а не гроші заробляти.
– Мама посиділа три години з донькою і захотіла 1000 гривень. Вона не посоромилася взяти у мене гроші після того, як назвала мене нікчемною. З мене досить – крамничка прикрилася! – крізь сльози говорить Ліля.
Тоді дочка вперше відмовила матері. Ліля обов’язково впорається з усіма труднощами, якою б недолугою не рахувала її мама.
А хто на вашу думку правий? Невже дійсно жінка повинна сидіти вдома і ростити дітей? А якже робота та самореалізація?
