У 25 років я прийняла перше у своєму житті серйозне самостійне рішення. Поїхавши по путівці в Іспанію, зустріла там Халіма. Він уже три роки жив у Барселоні після переїзду з Лівії, мав постійну роботу і орендував цілком пристойну квартиру. Ми познайомилися в кафе неподалік він готелю, де я зупинилася.
Перші два дні, коли я пила там каву, Халім просто дивився на мене і дружелюбно посміхався, а на третій підійшов, і привітався почав розмовляти англійською мовою. Потім сказав, що загадав – якщо я втретє прийду в кафе в один час з ним, він обов’язково познайомиться і попросить мене стати своєю дружиною.
Халім поводився дуже цивілізовано і не дозволяв собі нічого зайвого. Він дивився на мене своїми
оливкового кольору очима чекав відповіді … Для мене його пропозиція була повною несподіванкою, і я відповіла, що зовсім не готова обговорювати тему свого заміжжя. У відповідь почула, що він готовий чекати стільки, скільки я вважатиму за потрібне.
Проводжаючи мене в аеропорт через тиждень, Халім подарував мені величезний букет троянд, і сказав:
– Я прилечу, як тільки ти дозволиш мені це зробити.
Приземлившись на батьківщині, я місяць ходила в незрозумілих почуттях, а потім набрала номер Халіма і просто сказала:
– Прилітай, я тебе чекаю!
Коли мама дізналася, що я збираюся вийти заміж за лівійця, якого знаю трохи більше тижня, вона спочатку не повірила. Її слухняна дівчинка, і раптом – таке! Усвідомлення того, що все серйозно прийшло до неї, коли я через два дні поїхала зустрічати Халіма в аеропорт, а потім оселилася разом з ним в готелі.
Було все – скандали, сльози, зображення передінфарктного стану, пoгрoзu. Спочатку мама навіть не хотіла зустрічатися з Халімом, але, коли я її вмовила, він, схоже підкорив її своєю стриманістю і дружелюбністю.
Коли ми з Халімом відлітали в Іспанію, мені було шкода маму, яка все одно вважала моє заміжжя необдуманим, але її бажання весь час бачити біля себе «свою дівчинку» розходилося з моїм прагненням створити сім’ю з людиною, яка так несподівано підкорила моє серце. Звичайно, я постараюся доставити мамі мінімум страждань, розуміючи, що вона поводиться, як маленька дитина, коли усвідомлює, що казка закінчилася, і пора лягати спати. Сподіваюся, вона з часом відпустить мене зі свого серця, і буде радіти тому, що я щаслива.
