Мій чоловік пішов з життя, коли наші діти були ще маленькими. Дівчаткам-близнятам було по 6 років, а синочку – 4. Мені було дуже важко прийняти це, так як це відбулось дуже раптово.
Згодом я зрозуміла, що не приділяю дітям належної уваги. Але я просто не могла знайти в собі сили бути хорошою мамою. Спасибі моїй мамі, яка допомагала нам. Поступово атмосфера в нашій родині почала покращуватись.
Час минав, мої діти росли. Я почала робити на замовлення кондитерські вироби. Готування завжди давалася мені легко, і я зрозуміла, що таким чином можу заробляти. Дочки і син були моєю опорою. Але я усвідомлювала, що більше уваги приділяю саме дівчаткам.
З Олегом мені було просто важко. З кожним роком він ставав ще більше схожим на батька. Просто феноменальна схожість у зовнішності. Коли я дивилася на сина, бачила в ньому коханого. Напевно, на підсвідомому рівні це і відштовхувало мене від хлопчика.
Дівчаткам я намагалася купувати новий одяг, а йому просто перешивала старий. Поки я робила для них нові іграшки, Олег сидів у вітальні і читав книжки. Він ніколи на мене не ображався і нічого від мене не вимагав. Він ніби бачив, як мені важко, і не намагався обтяжувати мене своєю компанією. Знаю, що це звучить жахливо, але це так.
Мої дочки виросли, вивчилися, вийшли заміж і виїхали в інші міста. А Олег залишився зі мною. Він часто повторював, що не кине мене, і я йому вірила, хоча мені було дуже боляче визнавати, що він жертвує всім заради мене, вже постарілої немічної жінки.
Якось раз я сказала йому: «Олег, ти у мене один залишився, один замість всіх інших. Але я не заслужила твоєї турботи і любові, прости мене. Ти б краще своє життя влаштовував скоріше, одружився б на хорошій жінці, діток завів. А я тут якось справлюся, обіцяю! »
У відповідь Олег ніжно обійняв мене і тихенько прошепотів: «Не переживай, мамо! Будуть у мене і дружина, і дитина. А поки, я залишаюся поруч з тобою. Знай, що ти завжди можеш на мене покластися!»
Через декілька років у мого сина дійсно з’явилася прекрасна дружина. Така ж добра і світла, як і він. А ще через рік Олег обрадував мене новиною: я стану бабусею. Напевно, я так і не зможу пробачити собі те, що моя любов була вибірковою. Але я так рада, що з роками змогла переосмислити все, що сталося зі мною. Спасибі синові за це.
