І у мене, і у мого чоловіка багато родичів. Є серед них і хороші люди, але є і справжні нахаби, які вважають, що раз ми добре живемо, то і їм зобов’язані допомагати. Особливо це властиво моїм родичам. Вони живуть дуже далеко, спілкуємося ми мало. Але кожен раз вони вимагають від мене одного і того ж – допомоги.
Моєму чоловікові його дід залишив однокімнатну квартиру. Ми там ніколи не жили, завжди її тільки здавали в оренду. Ось заявляється до нас якось троюрідний брат чоловіка і каже: «Вам ця квартира не потрібна, ви в ній живете. Подаруйте її мені! »
Ми йому відмовили, так він на нас страшенно образився. Уже три роки нам не дзвонить і не приїжджає в гості. І що цікаво, так це те, що ображаються саме безпардонні люди.
Багато років тому мій тато купив собі старенький автомобіль для роботи. Так родичі почали вимагати, щоб їх батько всюди возив і до того ж безкоштовно. А інакше ображалися і говорили на адресу тата різну гидоту.
Але більше всіх вражає мене своєю нахабністю моя тітка. Вона може без докорів сумління мені зателефонувати і сказати: «Що ти там робиш? Мабуть, валяєшся на дивані? Перебирай свої речі, через три години заїду, заберу. Моїм дівчаткам ходити ні в чому! »
Раніше у мене було дуже багато одягу, я постійно купувала собі багато нових речей, тому завжди віддавала частину свого одягу своїм сестрам. Мені не шкода було. Але зараз все змінилося: я не худну і не гладшаю. Одягу у мене не дуже багато, але весь дуже хороший – дорогий і фірмовий. І я не хочу її нікому віддавати. Коли я сказала тітці, що у мене немає одягу, який я можу віддати, то вона на мене дуже образилася. І сказала:
«Як це немає, що віддати? Тоді віддай мені хоча б свій лижний костюм. Твій чоловік тобі новий купить!»
Зовсім тітка вже знахабніла! І як з цим боротися я просто не знаю.
Наші родичі нічого не роблять, щоб змінити своє життя на краще. А тільки й знають, що нам з чоловіком заздрити буквально у всьому: і тому, що у нас є дача, і тому, що у нас є хороша машина, і тому, що ми їздимо відпочивати. Але щоб все це мати ми з чоловіком багато і старанно працюємо.
Як же нам з чоловіком набридли вже ці родичі! Вони не розуміють, що для того щоб нормально жити треба працювати і не лінуватися. Нічого ніхто нікому не винен. А вони все чекають допомоги від когось. Або просто її вимагають.
А у вас є такі родичі? Як ви ставите їх на місце? Обов’язково розкажіть нам про це в коментарях.
