Моя мама завжди вчила мене бути слухняною, готувати, прати, прибирати. Можна сказати, вона завжди готувала до того моменту, коли я зустрінуся зі своєю свекрухою. З цієї суворою і владною жінкою.
Пам’ятаючи мамині настанови, я завжди обережно ставилася до потенційних свекрух. Намагалася догоджати їм, придивлялася.
Моя свекруха – чудова людина. Вона ніколи не тряслася над своїм синочком і відразу прийняла мене на роль його дружини. Зі своїми порадами не лізла, рідко до нас приходила в гості. Можна сказати – ідеальна.
Через декілька років свекор вийшов на пенсію, і вони вирішили купити собі дачу. У підсумку продали свою велику квартиру, купили дачу і однокімнатну квартиру в нашому будинку, щоб бути ближче до онука.
Вони переїхали і стали часто приходити до нас в гості. Спочатку я мовчала, терпіла, думала, що незабаром їм набридне, але ні. З кожним днем візити ставали все довше, а свекруха все нахабніше.
Почала посуд мити, під приводом допомогти, тепер і в моїх речах риється. Точніше вона думає, що таким чином допомагає мені, але мені не потрібно це. Як пояснити їй не розумію. До жаху неприємно.
Нещодавно прийшла додому, а всі речі складені в шафі. З одного боку добре, що порядок, але от з іншого – це мої речі, мій будинок і мені вирішувати як їх складати і коли.
Ось як тільки поговорити з нею, щоб вона не образилась? І чи вартує? Можливо, краще закривати на це очі? Що порадите в цій ситуації?
