Моя подруга недавно просто ввела мене в ступор: “Все! Розлучення!”. З чоловіком вони в шлюбі 13 років, дочка в школу ходить, звичайна пристойна родина. Жили мирно. Я навіть уявити собі не могла, що все так може скластися. Але коли вислухала її, то зрозуміла причину такого рішення. А як би ви сприйняли покупку житла за вашою спиною?
«Ми спочатку жили з батьками чоловіка в їх квартирі. Коли я боязко просила їх вимити руки по приходу додому або з туалету, то мені завжди вказували на моє місце: “Наш будинок – що хочемо, те й робимо! Не подобається? Збирай свої речі і йди!”
До нас в кімнату ніхто ніколи не стукав. Батько чоловіка міг курити в одній кімнаті зі мною і дочкою. Свекруха могла самостійно розпоряджатися моєю білизною – негоже носити такий сором!
Я все терпіла, бо знаходилася не в себе вдома. Доводилося мовчати.
По закінченню десяти років нам з чоловіком вдалося переїхати. У мене був старенький дідусь, за яким потрібен був догляд. На той момент я не працювала – могла доглядати і за дитиною, і за дідусем. А дідусь в таємниці від моєї матері і дядька відписав мені квартиру. Він до сих пір живий. Тільки вирішив переїхати в будинок для людей похилого віку. Ми відвідуємо його регулярно.
Чоловіка весь час турбувало питання, що квартира записана на мене. Але декілька років тому він перестав переживати з цього приводу. Тільки грошей додому став приносити в рази менше. Я б повинна тоді була насторожитися, але довіряла йому і не стала докопуватися.
Свекруха овдовіла років сім тому. Продала своє житло і поїхала в забуте село. Гроші, що залишилися від покупки будиночка віддала доньці. Чоловік мій тоді трохи не збожеволів, бо написав відмову від спадщини на користь мами.
На даний момент свекруха захворіла. Їхати від неї до найближчої поліклініки одинадцять зупинок. І тому вона захотіла перебратися ближче до благ цивілізації. До доньки. Але та відмовилася її прийняти, і вона вирішила приїхати до нас.
Як же це знайомо – нахлібниця в чужій хаті. Прямо як колись я … Я була просто в шоці від її появи – мене ніхто не попередив.
– Ну ми ж жили свого часу у них в будинку. Тепер їй у нас залишатися,- сказав чоловік.
Жили? Це називається жили? Не знаю, чи можна назвати це життям. Але я там ледве витримала.
Суцільне нервування. Адже мене таким брудом поливали. Кожен день стільки закидів. І тепер мені доведеться терпіти цю нахабу в своєму будинку?
Саме це я і озвучила. Дозволила залишитися тільки на ніч – не виганяти ж її на вулицю. А потім порадила їхати до доньки. Все прямо видала. Без натяків.
– А чому ти думаєш, що я до доньки поїду? Ні. І у вас жити я не буду. Я житиму у сина в квартирі. А свій будинок буду в оренду здавати – видала мені свекруха.
Я стояла в подиві. Про яку квартиру сина вона говорить? Про яку нерухомість мого чоловіка я не в курсі?
Як виявилося, мій чоловік ніяк не міг заспокоїтися з приводу того, що у нього немає своєї нерухомості. І декілька років тому він взяв в кредит квартиру. Ну як в кредит – понапозичав у друзів, знайомих, родичів. І ось уже кілька років поспіль виплачував їм борги. А мені при цьому говорив, що оштрафували на роботі, втратив, понизили в посаді. Він сам у всьому мені зізнався, коли я його притиснула до стінки.
І ось зараз він вирішив, що я повинна відмовитися від своєї частки в його квартирі. Нехай вона невелика – всього дев’ять квадратів. Студія, як їх зараз прийнято називати. Чоловік каже, що у мене є своє житло, і у нього має бути. Все по справедливості. Тільки я ніяк не можу зрозуміти, чому я повинна від чогось відмовлятися, якщо всі ці роки я тягнула на собі всю сім’ю, поки він виплачував борги. А тепер він збирався поселити в своїй квартиру мати, яка гнобила мене всі роки, поки я жила у них. При цьому я повинна відмовитися від своєї частини? Ні. Я не стану цього робити.
Зради я не пробачу. Тому подаю на розлучення. Не хочу жити з людиною, яка провертає такі справи у мене за спиною. А поділену після розлучення квартиру, точніше, її частину, я продам і поїдемо з донькою на відпочинок. Уже багато років нікуди не виїжджали. Весь час працювала і забезпечувала сім’ю. Трьох тягнула. Пора і відпочити. А чоловік хай селить в цю квартиру свою матусю, яка гнобила мене стільки років. Я в цьому більше не беру участі.
