Мене звуть Олена, мені 43 роки. Коли я вчилася в інституті на четвертому курсі, то познайомилася з Колею. Ми почали зустрічатися з ним, потім я завагітніла і ми одружилися. Спочатку жили в гуртожитку, потім Коля отримав квартиру від підприємства. Син часто хворів, тому я довгий час була в декреті. На роботу я вийшла тоді, коли Саша пішов в школу. Жили ми звичайним життям: як живуть багато сімей. Так минуло багато років.
А потім я закохалася. По справжньому. В свого колегу. Я зрозуміла, що це не просто захоплення, що це справжнє і дуже щире почуття. Саші тоді було 16 років. Я хотіла подати на розлучення. Але чоловік умовив мене цього не робити, не руйнувaтu сім’ю. Ми помирилися, чоловік пробачив мені мою зраду.
Незабаром я знову завагітніла, народила дівчинку. Доньку ми дуже любили. Коли наша дівчинка підросла, то я випадково дізналася, що у мого чоловіка є коханка.
І він збирається до неї йти, а зі мною хоче розлучитися. Для мене це було великою несподіванкою і великим удaрoм. Коли Коля збирав речі, він мені чесно зізнався, що я сама в усьому винна – адже я йому перша зрадила. А він вирішив мені помститися. Ось так, через десять років.
Не потрібно було тоді його слухати. Можливо, зараз би в мене була щаслива сім’я, а так я залишаюсь сама.
