Мене звати Наталія. Мені 52 роки. Коли мені було 20 років, всі мене запитували про те, чому це я до сих пір не вийшла заміж? Можливо, зі мною щось не так? Адже я красива дівчина, а хлопці до мене в чергу не стають. Я навіть не знала, що мені відповідати цим людям. Просто в той час, дівчина повинна була вийти заміж до 20 років. А інакше на неї вішали ярлик – «стара діва».
Коли я закінчила університет і почала працювати по напрямку, то познайомилася із симпатичним хлопцем і через три місяці вийшла за нього заміж.
Ігор мені, звичайно ж, подобався, але я його ніколи не любила. Через рік народився наш син Валера. До цього часу наш шлюб вже перестав бути нормальним. І я, і Ігор розуміли, що ми з ним – абсолютно чужі один одному люди. Я тоді вже стала мріяти про розлучення. Але дитині був потрібен батько. До того ж Ігор просто обожнював свого сина. Він працював, а я сиділа в декреті.
Наші відносини з чоловіком ставали все гіршими.
Мій чоловік залишився без роботи і вирішив зайнятися бізнесом. Він взяв гроші в борг. У Ігора було хороше чуття на гроші, і він став цілком успішним бізнесменом. Незабаром він зміг повернути всі борги і розвивав свій бізнес далі. Коли Валера підріс, я стала працювати в фірмі чоловіка.
Ми з Ігорем просто жили разом. Але ніяких почуттів одне до одного не відчували. Я більше двадцяти років відпрацювала в фірмі чоловіка. А коли Валера закінчив університет і знайшов собі роботу, то я вирішила змінити своє життя: попросила у чоловіка розлучення. Він погодився.
І ось уже півтора року – я вільна жінка. Я живу, так як хочу і у мене тепер свій бізнес: я відкрила модний салон краси з масажним кабінетом. Дуже навіть прибутковий бізнес. Тепер у мене все відмінно. З Ігорем ми добре спілкуємося. Син теж цілком спокійно поставився до нашого розлучення.
