Я завжди довіряла своєму чоловікові. Ніколи не шукала чогось у його телефоні, не читала листувань і навіть не питала, хто йому телефонує. Але один випадок у банку змусив мене зробити це. А ще я зрозуміла, що той, хто шукає, колись обов’язково знайде!
На початку місяця я пішла в банк платити рахунки за квартиру. Поруч у черзі сиділа жінка з подругою. Вони про щось розмовляли. Оскільки я сиділа біля них, я слухала все, що вони говорять. Одна з них розповідала, що дізналася про зраду чоловіка, а інша розпитувала всі подробиці і намагалася підтримати подругу.
Жінка розповіла, що дізналася про зраду тоді, коли чоловік прийшов додому напідпитку і без ґудзика на піджаку. Вона вирішила перевірити свої здогадки. Він пішов у душ, а вона взяла його телефон і почала читати листування та перевіряти дзвінки. І знайшла там власне те, що шукала. Коли чоловік вийшов із душу, жінка почала розпитувати його про все. Він нічого не приховував і розповів їй, що в нього вже давно є інша жінка, яку він дуже любить.
Після цього я вийшла з банку і попрямувала додому. Весь час у голові крутилася ця розмова. Я почала думати про своє життя, про стосунки з чоловіком. А можливо треба було хоч раз перевірити? Щоб бути впевненою? Я вже не молода, а чоловік мій дуже симпатичний, видний.
Я прийняла рішення все ж таки перевірити свого чоловіка. Я була впевнена в цій необхідності. Чоловік повернувся додому пізно, втомлений. Він пішов у ванну, а я взяла його телефон. Руки тремтіли, але діяти потрібно було швидко. Мені було соромно перед собою. Раніше я так ніколи не робила. А ще мене трусило від однієї думки того, що я можу там усе ж таки щось знайти. Але назад дороги вже не було. Раз почала, то треба закінчити.
У мене почала паморочитися в голові, коли я побачила у вхідних викликах якусь “Принцесу”. Дзвінків було дуже багато, щодня по кілька разів. Я поклала телефон на місце і чекала чоловіка з ванни. Він побачив як я переживаю, але не міг зрозуміти, що сталося.
У мене почалася істерика, я почала кричати, що знаю про його зради, питала, хто така “Принцеса” і чому він досі не подав на розлучення. Він почав голосно сміятися, а відповіді на мої запитання не було. Тут він узяв телефон і сказав, що зараз зателефонує до своєї Принцеси. Я плакала і не могла заспокоїтися.
У цей момент почав дзвонити мій телефон. Принцеса – це я. Він ще з університетських часів так мене називав. Через кілька хвилин до мене дійшло. Стало дуже соромно і я почала теж сміятися. Після цього я ще дуже довго вибачалася перед чоловіком. Довелося розповісти йому про двох жінок у банку. Після цього в мене й думок більше не виникало дивитися в телефон свого чоловіка.
А ви перевіряли колись телефон свого чоловіка? Чи повністю довіряєте?
