Elin kom hem tidigare än очікувалось, з гостинцями від батьків із Еребру. Вона дуже хотіла зробити сюрприз Мартіну, але замість теплої зустрічі він відправив її у магазин. Наслідки, скажу тобі, були дуже неочікувані.
Сумка була настільки важкою, що Еліна мало не скрикнула, коли вона стискала ручки. Її поперек вже так дратував, що вона ледве стримала сльози за останні два місяці це стало нормою. А тут ще шостий місяць вагітності, автоматично це не жарти. Вона обережно поставила сумки з гостинцями банкою мармеладу, маминими фрикадельками, яблуками з саду на потрісканий асфальт біля автобусної зупинки.
Еліна зітхнула. Малюк всередині обережно штовхався, як крихітний футболіст. А вона ж скучила так, що рахувала кожен кілометр, поки їхала з Седертельє, і не могла дочекатися зустрічі. Дивно, чим зараз зайнятий Мартін? Напевно, навіть не підозрює, що вона вже фактично під дверима.
Довкруги було порожньо й тихо, а дорога додому здавалася безкінечною. Сумки всі були забиті добром ковбаси, домашній сир, яблука, і тягнули руку до землі.
Пройшовши метрів пятдесят, Еліна зрозуміла: ну не донесе вона все це. Спина не пробачить.
Витягує телефон, набирає Мартіна.
Хей, Мартін! Привіт, ледве прошепотіла.
Елі? Тебе щось сталося? у відповідь одразу стурбований голос.
Та все добре. Я вже тут, під нашим будинком. Може, вийдеш, допоможеш? Сумки такі важкі… Мама набхала всього…
У відповідь тиша, аж закортіло перевірити звязок.
Ти вже тут? Реально зараз? Чому не сказала?! Ми ж домовлялися на четвер!
Хотіла зробити сюрприз. Ти не радий? Я зовсім без сил, вже не можу…
Стривай! Не йди додому! Ну, йди, але по дорозі… Знаєш-що, може, заскочиш у Coop за рогом? Купи мясо, добре, і свіжої картоплі. Я взяв відгул, хочу зустріти тебе по-людськи і приготувати пристойний обід.
Мартіне, я шоста місяць, стою під дощем, з двома торбами! Дорога була тривала, я втомилась. Дома є картопля, є яйця. Може просто зустрінеш і допоможеш донести?
Але… Я так хотів, щоб все було ідеально. Coop за два кроки, серйозно! Купи, будь ласка, і я тут все підготую, а ти відпочинеш.
Еліна стоїть, дивиться на свої червоні руки, аж пульсує від образи.
Скажи, ти жартуєш? Я маю ще йти в магазин у такому стані?
Я щось вже почав… готувати. Якщо зараз вийду, все зіпсую! Будь ласка, пару хвилин! Купи мяса, 800 грамів, і картоплі сітку. Чекаю, люба.
І виключився. Стою, не розумію: плакати, чи сміятись. Але думаю ладно, може справді щось класне придумав. Зітхаю, тягну ті торби в Coop.
Вибирає м’ясо, картоплю все тягне на собі. Касирка дивиться з жалем. Уже не відчуваю пальців, поки добираюсь назад, і тут дзвонить Мартін.
Ну що, купила? питає весело.
Купила, вже біля будинку. Йди зустрічай!
Не піднімайся! Сядь на лавці біля підїзду. Дай десять хвилин!
Мартіне, у мене ноги розпухли, я втомлена десять хвилин не витримаю!
Ну, сюрприз іще не готовий! Пять хвилин! Дуже прошу. Все, відключаюсь!
Сідаю на лавці. Сумки витягують плечі до землі, хочеться просто взяти ту кляту сітку й зашвирнути у вікно Мартіну. Чекаю. Минає десять, двадцять, тридцять пять (!) хвилин, я вже просто кипю.
Двері раптом відчиняються, вибігає Мартін футболка навиворіт, піт на лобі, зніяковілий до смішного.
О! Ти тут! Хапає сумки й усміхається. Чого така сердита, люба? Йдемо швидше!
А чого ти вологий і смердиш хлоркою?
О, зараз подивишся! Він впевнено несе сумки до ліфта, аж кипить від нетерпіння.
Входимо в квартиру, мене зустрічає різкий запах чистого засобу з відтінком havsluft і освіжувача. Дивлюсь: ідеальна чистота. Усе перемите, килим вологий, на полицях жодної порошинки. Весь непотріб зник із очей.
Ну? Що скажеш? світиться Мартін.
Це все? питаю, ледве стримуючись.
Як усе?! Три години мив, навіть під диваном! Думав, ти приїдеш у чисту квартиру, а не у свинарник! Для тебе ж старався
Стою і сльози от-от покотяться.
То ти, поки я тут пів дня їхала і ледь не розсипалась, обирав між шваброю і тим, щоб просто мені допомогти? Тобі навіть не вистачило сил просто зустріти свою жінку під час вагітності і допомогти донести сумки?!
Мартін розводить руками:
Я ж хотів як краще! Ти вічно бурчиш, що я нічого не роблю. От і вирішив показати, що ціную тебе. Не розумієш, правда?
Я вже ледь не кричу:
Мені треба було не чиста підлога, а щоб мене хтось обійняв, допоміг, зрозумів! Може й дитині буде краще трохи пилу вдихнути, ніж мати залишить себе на одному диханні!
Мартін почервонів і жбурнув ганчірку в раковину:
Ось почалось! Все не так! Я, мов дурний, з пятої ранку тут зайнятий, а тут тільки «Мені важко, мені боляче!» А я, може, теж стомився! Я всю ніч не спав, переживав, чим тебе порадувати.
Я вже не стрималась:
Ти навіть не розумієш, Мартіне… Ти поставив прибирання вище за мене і навіть за нашу майбутню дитину. Я просто хотіла, щоб ти був поряд.
Ти сама зіпсувала мій сюрприз! грюкнув дверима і сховався у спальні.
Сиджу, малюк штовхає, ледь не ридаю. Дивлюся на куплене мясо, я вже знесилена повністю.
Через десять хвилин двері на кухню відчиняються.
То готувати мясо, чи ти і цього не хочеш? буркоче Мартін.
Не треба нічого. Я просто хочу тиші і відпочити, кажу йому, навіть не обертаючись.
Та будь ласка! знову лунає грюкання.
Зайшла у ванну, дивлюсь на себе у дзеркало ніяка, з темними колами. Уявила, як в автобусі марила про ніжну зустріч… а вийшло як завжди. Ще й посварились двічі.
Тим вечором я тихо зібрала речі та поїхала назад до мами. Всі і його мама, і сестра, і родичі вмовляли не розлучатись. Мартін дзвонив, клявся, що змінився. А я вже все вирішила: не хочу чоловіка, для якого порядок у шафі важливіший за моє здоровя і нашу майбутню дитину.
От така у нас шведська хатиночка, друже. Тримай це у серці, порядок не завжди кращий за турботу.
