Україна

Сестра викинула мамин старий матрац і сказала: — Не рийся в смітті. Там тільки пил, клопи і мамині фантазії.

— Їж, Пашенько, їж. Це домашні пельмешки, а не ті картонні коробки, якими тебе Марина годувала.

Я стискала в долоні чотири останні монети, коли виходила з маршрутки біля будівлі суду в Києві.

Ірина поверталася з університету додому, а серце співало від щастя. Здавалося, що навіть сірий осінній

1934 рік. Тетяна не пам’ятала, коли вперше зрозуміла, що в їхньому домі її доля не належить їй самій.

Коли чоловік пішов до молодої жінки, я втратила не лише чоловіка. Я втратила майже всю свою родину.

На випускному моя донька стояла біля стіни у шкільній формі та старих балетках, а донька нової дружини

Мені було п’ятдесят два роки, коли я вперше побачила своє життя складеним у сміттєві пакети.

— Швидко поклади шампур назад, — голос Лери прозвучав так різко, що навіть Коля здригнувся.

Після її слів я дивився на Марину так, ніби не розумів мови, якою вона говорить. — Що ти сказала?