Новорічні вихідні минули швидко.
Гліб не встиг і озирнутися, як прийшов час повертатися на роботу.
Йому було приємно проводити час із коханою дружиною, і він сумував, що тепер знову бачитиметься з нею лише вечорами та на вихідних.
Але таке життя, і нічого з цим не вдієш.
Колеги нагадували сонних мух, повільно рухаючись і час від часу позіхаючи.
Усі хотіли б продовжити відпочинок ще на кілька тижнів.
Гліб здивувався, коли його викликав начальник цеху.
Та ж бо це перший робочий день! Невже він справді збирається давати якусь роботу?
— У мене серйозна розмова, Глібе! — промовив начальник, нахмурившись.
Чомусь цей початок насторожив Гліба. Він розправив плечі та почав чекати. Суворий вигляд шефа не віщував нічого доброго.
— Коротше кажучи, роботи зараз немає, нових замовлень поки що не отримали, тож тобі немає чим зайнятися. Іди-но ти у відпустку! Оплачувану, звісно. Ще пару тижнів посидиш удома, зустрінеш дружину з роботи, а потім повернешся. Якраз і роботи накопичиться.
Гліб зітхнув із полегшенням. Він зрадів. Вийшло так, ніби сама Всесвіт почула його безмовне прохання про продовження вихідних.
— Ми відпускаємо півцеху. Ну що вас тримати, будете тільки тинятися туди-сюди та відволікати інших.
— Та я тільки за. Дзвоніть, якщо щось термінове! — широко усміхнувся Гліб.
— Ну, а куди я подінуся? Звісно, подзвоню. Ну все! Іди, мені ще інших хлопців треба викликати.
Гліб вийшов. Тепер він навіть підбадьорився й почав думати про те, що зустріне дружину ввечері зі смачною вечерею, зробить їй масаж після важкого робочого дня, а потім… Що буде потім, вони обов’язково придумають разом із Ларисою.
Повернувшись додому, чоловік розтягнувся на ліжку та поспав кілька годин. Відпочивши, він узявся за приготування вечері.
Дружина повернулася додому роздратована, ніби отримала догану від шефа.
— А ти чого так рано? — буркнула вона.
Зазвичай Гліб приходив на годину пізніше за дружину, і вона була дуже здивована, побачивши його вдома.
— А я… Та звільнили мене, — вирішив пожартувати Гліб.
— Прекрасно, — нахмурилася Лариса. — Гарна новина, нічого не скажеш. А чим так смачно пахне?
— Вечерю приготував. Ходімо їсти, поки не охололо.
Лариса пройшла на кухню. Після вечері вона лягла на ліжко, уткнулась у свій телефон, і продовження вечора не було. Принаймні такого, на яке розраховував Гліб.
Дружина почала часто хмуритися і зриватися на Гліба через дрібниці: то накричить, що він погано помив посуд, то дорікне, що залишилася ложка в раковині, яку сама ж туди й поклала.
Вихідні, про які так мріяв Гліб, перетворилися на справжнє пекло. Хотілося просто піти з дому та провести весь вечір у друзів, але Гліб намагався зрозуміти дружину, адже вона втомлювалася через якусь звітність на роботі.
Про свою жарт Гліб встиг підзабути.
Одного разу Лариса завела розмову на цю тему.
— Тобі так подобається сидіти вдома? — запитала вона.
— Роботу шукати не думаєш?
— Роботу? Навіщо роботу? — здивувався Гліб.
— Дійсно! Навіщо? — сплеснула руками Лариса. — На моїй шиї вирішив сидіти, так?
— Гріх не посидіти на такій красивій шийці! — засміявся чоловік, наблизився до дружини і притиснув її до себе.
Він поцілував її і спробував заспокоїти: — Та не кип’ятися ти! Подумаєш, продовжив канікули трохи. Скоро вийду я на роботу. Не хвилюйся!
Лариса більше нічого не сказала, але і стосунки не стали кращими.
Коли приятель подзвонив і запропонував Глібу трохи підзаробити, виконавши певну роботу в автосервісі, чоловік зрадів: по-перше, гроші зайвими не бувають, а по-друге, він уже встиг скучити за зварювальним апаратом.
Роботи було не так багато. Доробляючи її, чоловік мріяв про те, що купить дружині квіти, їхнє улюблене шампанське з цукерками та влаштує справжню романтичну вечерю. Він навіть подумував купити свічки, якщо трапляться на очі, щоб надати обстановці особливої пікантності.
Близькості з дружиною у них давно не було, і Гліб сильно скучив за нею.
Він доробив зварювальні роботи, отримав гроші й поїхав до магазину. Зробивши необхідні покупки, чоловік рушив додому. Усмішка не сходила з його обличчя.
Ось тільки трохи напружував той факт, що дружина ще не подзвонила, адже про те, що пішов на підробіток, Гліб їй не повідомив, а вона вже мала повернутися з роботи й побачити, що його немає вдома.
Ввійшовши в квартиру, Гліб нервово засміявся: невже Лариса вирішила влаштувати генеральне прибирання? Вона прибрала майже весь свій верхній одяг із вішалки.
– Лара, сонечко, я вже вдома! – промовив чоловік, але йому ніхто не відповів.
Вирішивши, що вона одягла навушники та розбирає речі, Гліб пройшов у кімнату, але там нікого не було. Не було ні ноутбука Лариси на столі, ні робочого блокнота, а на комп’ютерному кріслі не висів теплий махровий плед, в який так любила кутатись дружина в прохолодні вечори.
Раптом його охопила лячна думка, але він відкинув її. Гліб поклав квіти на ліжко, поставив поруч пакет і підійшов до шафи з речами. Полиці, на яких лежав одяг Лариси, були порожні.
Гліб тихо вилаявся під носа. Що на неї найшло? Поїхала у відрядження, а його навіть не попередила? Тільки ж у відрядження всі речі не забирають, у тому числі й улюблені пледи теж.
Гучно видихнувши та скуйовдивши волосся рукою, Гліб сів на ліжко поруч із букетом і почав набирати номер дружини. Лара не відповідала. Ба більше, її телефон був поза зоною доступу.
Похитавши головою, чоловік вирішив зателефонувати тещі, але вона відхилила його виклик.
– Та що ж це коїться? Мене вирішили розіграти? – вголос запитав сам себе Гліб.
Він схопив квіти та поспішив до машини. Якщо теща не хоче говорити з ним по телефону, то він просто прийде до неї в квартиру, адже саме там, ймовірно, і була Лариса.
Діставшись району, де раніше жила дружина, Гліб знайшов вільне місце на парковці та почав дзвонити в домофон. Теща не поспішала відчиняти. Може, вона поїхала на дачу? Це навряд.
Коли з під’їзду вийшла жінка, Гліб скористався відкритими дверима і зайшов. Він піднявся на потрібний поверх і почав дзвонити в квартиру. Теща відчинила і з невдоволеним виразом обличчя подивилась на чоловіка.
– Де Лара? – запитав він, усміхнувшись. Зрозумівши невідповідність ситуації, Гліб простягнув квіти тещі, вирішивши, що дружині купить інші, набагато кращі, коли вони розберуться в тому, що відбувається.
– Її тут немає. Пішла. Куди – не сказала! – відповіла теща, взяла квіти та вже хотіла зачинити двері.
– Стривайте! А що взагалі відбувається? Куди вона пішла? Вона до вас речі привезла? – почав турбуватись Гліб.
По обличчю тещі було видно, що вона в курсі планів Лариси. На що дружина могла так образитись? Що Гліб пішов і нічого їй не сказав? Так вона ж могла сама йому зателефонувати, але не зробила цього.
– Речі привезла, а куди пішла – не знаю!
– Почекайте, а чому вона пішла від мене? Я нічого не розумію! – Гліб розвів руками.
Рівень критичності ситуації зашкалював. Теща нервово клацнула язиком і важко зітхнула.
– Я не знаю, чому вона від тебе пішла! Може, тому що ти звільнився й сів їй на шию? Домогосподарка з бубенцями в трусах!
Теща захлопнула двері прямо перед його носом, не давши пояснитися і поговорити з нею.
Гліб вийшов з дому і сів на лавку біля під’їзду. У нього в голові крутилась безліч питань… Але відповідей на них не було.
«Домогосподарка з бубенцями в трусах!» – ці слова тещі знову і знову звучали в його вухах. Невже Лариса сприйняла всерйоз його звільнення? Але ж Гліб казав їй, що він скоро повернеться на роботу… Може, вона це пропустила?
У будь-якому випадку, важливо було якнайшвидше побачити та поговорити з нею.
Скільки він так просидів на лавці, Гліб не знав, але на вулиці вже сутеніло, і стало відчутно холодніше. Він уже хотів повернутися до квартири тещі, раптом Лара була там, але почув дзвінкий сміх дружини, а коли підняв погляд, побачив, що вона йде, обійнявшись зі своїм колишнім, і той цілує її шию.
Лють закипіла в крові. Гліб підскочив на ноги і хотів набити тому нахабі пику за те, що цілується з чужою дружиною, а потім зрозумів, що вона сама до нього пішла. Її ніхто не примушував. Вона просто вирішила змінити коня на переправі.
Помітивши Гліба, Лариса напружилась. Вона трохи задерла підборіддя, дивлячись йому в очі, затуманені сльозами.
– Ну що ти на жалість тиснеш? Навіщо дивишся на мене, як побитий пес? Думав, що я тебе вічність утримуватиму? Посидів трохи на шиї і досить. Сам себе забезпечуй!
Гліб стиснув губи, кивнув і попрямував до машини. Він раптом задумався – чому вона говорила так, ніби він витрачав її гроші? Адже він все купував у дім зі своєї зарплатної картки! Тільки сперечатись і щось їй доводити вже не хотілося.
Чоловік сів за кермо і раптом згадав, що їхнє знайомство почалось із питання: «А зварювальники добре заробляють?»
З Ларисою його познайомила дівчина друга, з якою той через якийсь час розійшовся. Можливо, проблема була в тому, що він заробляв не так багато, як хотілося його коханій… А Лариса вийшла заміж через високу зарплату зварювальника.
Серце защеміло від туги й гіркоти через те, що він весь цей час жив у фальшивих стосунках. Дружина не любила його, вона просто дозволяла любити себе.
Вдома Гліб відкрив шампанське й цукерки, запалив свічки і просидів решту ночі, переварюючи різні думки.
Через кілька днів він повернувся на роботу і зміг відволіктись від самобичування та думок про те, що сам упустив той момент, коли Лариса почала брехати про свої почуття й підштовхувати його зробити їй пропозицію.
Минуло кілька місяців.
Одного разу Гліб повертався додому в робочій куртці й зіткнувся з колишньою дружиною біля торгового центру, куди зайшов за продуктами. Вона єхидно посміхнулась, дивлячись на нього, і кивнула на куртку:
– Не забрали на списання, так?
– Чому? – здивувався Гліб. – Вона хіба сильно зношена? Скоро нову видадуть.
– Нову? А тебе хіба не звільнили? – здивувалась Лариса.
– Не звільнили… Та я пожартував тоді про звільнення… Мені просто відпустку оплачувану дали на два тижні… Тільки це вже неважливо.
Гліб увійшов у магазин, залишивши роздратовану жінку саму. Він радів, що такий безглуздий жарт позбавив його від життя без любові, і сподівався, що колись зустріне ту, для якої буде неважливо, скільки.
