Оксана домила посуду після сніданку, і в її голові роєм літали думки про те, як провести цей вихідний день з користю. На годиннику була субота, і вихідний потрібно було використати для домашніх справ. Варіантів було два: або вимити вікна, які не милися вже кілька місяців, або нарешті зробити генеральне прибирання після відпустки на морі. Її квартира ще чекала, коли до неї нарешті «дійдуть руки».
Оксана поглянула у вікно, за яким починав крапати дрібний дощик, і приречено зітхнула. Генерального прибирання не хотілося робити зовсім, а мити вікна в дощ здавалося справою абсолютно безглуздою. Вона поставила останню чашку в сушарку і вирушила до комори, де зберігалися мийні засоби, пилосос і швабра. «Що ж, прибирання так прибирання», – подумала вона зітхаючи.
Оксана методично оглянула кімнату і її погляд зупинився на товстій енциклопедії, яка стояла не на своєму місці. Щось неспокійне тривожило її, адже вона завжди дотримувалася порядку в своєму домі, і це викликало підозру. Серце в грудях раптово закалатало сильніше. Тремтячими руками Оксана обережно потягнула за корінець книги. Ривком відкривши том, вона з несподіванки прикрила рот рукою: з нього випав білий паперовий пакет.
Вона спочатку навіть не повірила своїм очам, але зазирнула всередину пакета, і її серце підскочило до горла. Вона схопилася за голову.
— Артеме! — закричала Оксана в трубку через хвилину. — Ти гроші із заначки не брав?
На тому кінці дроту запанувала тривожна тиша.
— Ні, звісно, не брав, — пробурмотів Артем. — Я б ніколи без тебе їх не взяв. А що сталося?
Артем не встиг закінчити свою відповідь, як Оксана, вже безутішно плачучи, перервала його, повідомляючи, що гроші зникли. Чоловік швидко повідомив на роботі, що в нього виникли сімейні проблеми, і кинувся додому.
Дорогою Артем думав про зниклі гроші. Це були не просто відкладені заощадження. Вони планували придбати новий автомобіль. У Артема був старий транспорт, на якому він підробляв вечорами таксистом, а їхня донька Марічка навчалася в університеті, і гроші були необхідні на її навчання. Старенька машина вже ледве справлялася зі своїми функціями, і на ній важко було заробити стільки, скільки потрібно. Вони з Оксаною вже майже зібрали необхідну суму на нову іномарку, але тепер усе пішло шкереберть.
Коли Артем приїхав додому, він кинувся до Оксани, яка схлипувала в передпокої.
— Ти поліцію викликала? — запитав він, поглядаючи на дружину.
Оксана похитала головою.
— Думаєш, потрібно? — тихо спитала вона.
Артем швидко оглянув двері квартири і помітив, що замок не зламано.
— Замок цілий, — зауважив він. — Ти ключі не губила?
Оксана знову похитала головою, але в її голові майнула тривожна думка. Вона швидко згадала, що перед від’їздом на відпочинок вона віддала ключі своїй матері, щоб та поливала квіти в квартирі. Вона кинулася до телефону і почала набирати номер матері.
Після кількох хвилин тривожної розмови Оксана в подиві поглянула на чоловіка:
— Ключів у мами немає. Вона каже, що їх узяла Валентина, моя сестра.
Артем ще більше спохмурнів, коли це почув. Через деякий час Оксана передзвонила матері, і та підтвердила, що дійсно, ключі взяла Валентина, старша сестра Оксани, нібито для того, щоб її син Роман міг провести час із дівчиною. «Що за неподобство!» – подумала Оксана.
— Вам що, шкода? — різко запитала Валентина в телефонній слухавці, навіть не привітавшись. — Ви ж були у відпустці, а Валерчику ніде було з дівчиною зустрітися, от і взяла ключі.
Коли Валентина дізналася про зникнення грошей, вона відразу ж перейшла на крик:
— А до чого тут ми з Романом? Ти на що натякаєш? — агресивно запитала вона, не даючи Оксані договорити.
Оксана була змушена завершити цей неприємний діалог, попередивши сестру, що справою займеться поліція, і хай вже там розбираються.
— Поліція? Ти серйозно? — не вгамовувалася Валентина, — Мій син узяв ключі лише на годину, а ти вже справу пришиваєш!
Після цього Оксана вимкнула телефон. Їй було боляче усвідомлювати, що рідна сестра так безвідповідально поставилася до їхніх стосунків.
Наступного ранку Оксані подзвонила її мати, Ніна Петрівна. Вона була в паніці і не знала, як поводитися в цій ситуації.
— Роман дуже розкаюється, — гаряче почала Ніна Петрівна. — Не потрібно ламати йому життя. Він же твій племінник!
Артем, почувши це, зціпив зуби і підійшов ближче до Оксани. Мати продовжувала вмовляти її, що Роман зробив дурість, але це не злочин. Вона сподівалася, що поліція не втручатиметься.
— Не можна так з родичами, — гаряче говорила Ніна Петрівна. — Просто забудьте про це і не робіть із цього проблему.
Але Оксана була непохитна. Вони вже повідомили про зникнення грошей у поліцію, і слідчі швидко взялися за справу. Через кілька днів двоє слідчих прийшли до квартири Валі. Вони діяли швидко й професійно, і вже за годину отримали зізнання від Романа. Він розповів, що дійсно взяв гроші, купив собі новий айфон, нові речі для себе і дівчини, та ще й планував поїздку в Таїланд.
— Він же не красти хотів, — пробурмотів Роман у своєму зізнанні, — я просто думав, що нічого страшного не станеться.
Після цього слідчі пояснили йому різницю між злочином і необережною витівкою, але в будь-якому випадку це був злочин. Роман усвідомив свою провину і підписав зізнання.
Наступного дня Ніна Петрівна приїхала до Оксани додому і почала благати їх із Артемом забрати заяву.
— Ми все повернемо, — плакала вона. — Але не ламайте хлопцеві життя. Він не хотів зробити нічого поганого, просто вчинив необачно.
— Ви як плануєте повертати гроші? — суворо запитав Артем, коли почув це.
— Ми можемо віддати речі, які він купив, айфон, путівку в Таїланд, і решту виплатимо пізніше, — запропонувала Ніна Петрівна.
Оксана похитала головою:
— Ні, нам не потрібні речі чи айфони. Він повинен відповідати за свої вчинки. Хай поверне всі гроші, і ми забудемо про це
.
— Ось ваші ключі, — сказала Валентина, поклавши їх на стіл. — Хлопець не винен. Він просто дитина!
Артем із Оксаною не здавалися. Вони наполягали на тому, щоб усе було зроблено по-чесному.
— Якщо ви швидко повернете гроші, ми заберемо заяву, — твердо сказав Артем. — Але речі залиште собі. Це не змінює суті того, що сталося.
Ніна Петрівна засмучено зітхнула, але розуміла, що сперечатися більше немає сенсу. Вона з Валентиною змушені були взяти кредит, щоб повернути гроші.
Через деякий час Артем дійсно забрав заяву з поліції, і родина змогла купити автомобіль. Основна частина грошей залишалася на картці, і все, здавалося, повернулося на свої місця. Проте гіркий осад залишився на все життя. Відносини з сестрою Оксани погіршилися, а Роман, який уникнув покарання, не зробив жодних висновків. Він продовжував хизуватися своїм новим айфоном і навіть не розумів, наскільки його вчинок був неправильним.
Оксана і Артем ще довго обговорювали цей випадок, але зрозуміли, що більше не хочуть мати справу з родичами, які не цінують довіру і порядність.
